Аби уникнути ситуацій, де ви можете стати жертвою кібербулінгу, потрібно дотримуватись наступних настанов: 

• Висловлюй у мережі лише ті думки, які міг би сказати, дивлячись в очі співрозмовнику. 

• Не вкидай негатив у кіберпростір. 

• Підтримуй власну позитивну онлайн-репутацію. 

• Не розповідай особисту інформацію незнайомцям. Відомості про тебе на сторінці в соцмережі зроби в налаштуваннях видимими лише для родичів та близьких друзів. 

• Проігноруй одиничний випадок кібербулінгу – за таких умов кривдник, найімовірніше, втратить інтерес до тебе. 

• Негайно звертайся про допомогу до дорослих, якщо випадки кібербулінгу мали місце вже кілька разів. 

• Заблокуй електронні адреси, з яких тобі надійшли повідомлення негативного змісту, або попроси про це дорослого. 

• Не реагуй у колективних чатах на коментарі так званих тролів. Розпалювати провокації в мережі – це найчастіше робота, за яку такі люди отримують гроші. 

• Жартуй у мережі обережно, адже веселий, на твою думку, жарт комусь може видатися зовсім не смішним або навіть образливим. Відтак наслідки можуть бути непередбачуваними. Найчастіше, саме невдалий жарт є приводом для кібербулінгу. 

• Ніколи не вдавайся до цькування чи приниження інших осіб. Будь-яку конфліктну ситуацію необхідно намагатися розв’язати за допомогою спокійного діалогу. 

• Надай підтримку жертві нападу, якщо ти випадково став свідком кібербулінгу. 

• Пам’ятай, що по інший бік екрана перебувають такі самі люди, як ти – зі своїми поглядами, реакціями та емоціями. Тож у будь-якому спілкуванні поводься толерантно, стримано, ввічливо, керуй своїми емоціями. 

• ЯК ВПОРАТИСЯ З АГРЕСІЄЮ

•  Агресія,  агресивність  (від  лат.  Aggressio  –  напад)  це  –  поведінка, направлена на нанесення фізичної або психологічної шкоди.

  Гнів  є  однією  з  основних  емоцій  людини.  А  ще  він  –  провісник  агресії.

  Зазвичай людина впадає в гнів через проявлену до неї несправедливість. Потім наступає    заспокоєння  або  спалах  люті.  Але  одна  справа,  коли  людина гнівається  за  реальної  причини,  інша  –  коли    напади  люті  провокуються дрібницями.

  Агресія має властивість накопичуватися, тому стримувати гнів, лють – це тільки шлях до подальшого емоційного або тілесного вибуху. Багатьох з нас навчали бути пристойними людьми і стримувати, ховати свою злість. Але насправді ми здатні тільки або виразити її, або переспрямувати на безпечніший об’єкт, або придушити в собі. Жодних інших способів її утилізації не існує. Забороняючи собі виражати гнів, ворожість, лють, ми вчиняємо руйнівні для нашого організму дії. Виражаючи її без розбору – ризикуємо соціальними відносинами. Тому єдино оптимальний спосіб – уміти виражати свою агресію соціально прийнятними і безпечними для самого себе й оточення засобами.

  РІЗНОВИДИ АГРЕСІЇ:

  Фізична  агресія: використання  фізичної  сили  проти  іншої  особи, тваринного  або  об’єкта.  Приклади  фізичної  агресії:  бійка,  стусани,  ляпаси, нанесення тілесних ушкоджень, псування майна.

  Вербальна  агресія:  словесне  вираження  негативних  почуттів  і  емоцій, словесна  агресія.  Приклади  вербальної  агресії:  образи,  докори,  звинувачення, крик, вереск, лайка, лайка, погрози.

  Ворожа  агресія: агресивна  поведінка,  кінцева  мета  якої  –  заподіяння шкоди і нанесення збитку.

  Інструментальна  агресія: агресивна  поведінка,  мета  якої  –  досягнення будь-якої мети.

  Альтруїстична  агресія: агресивна  поведінка,  мета  якої  –  захист  кого-небудь від чогось.

  Внутрішня  агресія,  самоагрессия  (аутоагресія): агресія,  спрямована проти себе. Приклади внутрішньої агресії: самозвинувачення, самоприниження, нанесення собі тілесних ушкоджень, суїцид.

  Зовнішня агресія: агресія, спрямована на оточуючих.

  Невмотивована агресія: агресія без причини.

  Пряма агресія: агресія, спрямована безпосередньо на кого-небудь.

  Непряма  агресія: агресія,  спрямована  на  кого-небудь  обхідним  шляхом (розпускання пліток, плетіння інтриг).

  Захисна  агресія: агресія  у  відповідь  на  чиїсь  агресивні  (або  такі,  що здаються агресивними) дії.

  Провокуюча агресія: перший прояв агресії, «перша атака».

  ПРИЧИНИ АГРЕСІЇ І АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

  • Невдоволення собою. Люди, незадоволені собою, часто бувають схильні до агресії,  особливо  до  внутрішньої  агресії  (аутоагресії).  Насправді, невдоволення  собою  підказує,  що  саме  людині  не  вистачає  для  гармонійного розвитку,  тому  єдиний  простий  і  ефективний  спосіб  подолати  невдоволення собою – це самовдосконалення!
  • Страх. Все, що викликає невдоволення і страх, може викликати і агресію.
  • Невпевненість. Агресивні люди часто намагаються нав’язати іншим своє домінування і примушують поступатися їм – це наслідки невпевненості в собі і страх бути «ні при чому».
  • Почуття провини.  Агресія  може  бути  викликана  надмірним  почуттям провини.  Щоб  позбутися  від  почуття  провини,  потрібно  навчитися  брати  на себе відповідальність, також, непогано, вміти вчасно вибачитися.
  • Недовіра. Наприклад, якщо людина має негативний досвід спілкування, вона може  заздалегідь  почати  захищатися,  намагаючись  попередити  ситуації, які чимось нагадують їй те, що з нею вже було. Людина немов би заздалегідь займає оборонну позицію, звідси –  агресія.
  • Погане самопочуття, перевтома. Якщо людина не виспалася або погано себе почуває, вона більш схильна поводити себе агресивно.
  • Алкоголь, наркотичні  речовини,  медичні  препарати.  Алкоголь, наркотичні речовини і певні медичні препарати поступово розхитують нервову систему, що призводить до неадекватної агресивної реакції на, здавалося б, не варті уваги ситуації.
  • Дитячі психічні травми і дефекти виховання. Дитяча психіка в сотні разів уразливіша,  ніж  психіка  дорослої  людини,  що  часто  не  враховується багатьма  батьками,  які  полюбляють  з’ясовувати  стосунки  у  присутності дитини. Суворе виховання також може бути причиною агресивності.
  • Фільми, ігри, телепередачі зі сценами насильства. Сцени насильства і стереотипи агресивної  поведінки,  які  транслюються  в  сучасних  фільмах  і телепередачах, підкріплюють тенденції агресивних людей діяти саме так, а не інакше.

  ЯК РЕАГУВАТИ НА АГРЕСІЮ ІНШОЇ ЛЮДИНИ:

  Подразником,  який  викликає  агресію,  є  розгніваний  і  злий  опонент.  І  вкрай важливо  не  піддаватися  його  впливу,  щоб  не  зіпсувати  собі  настрій.  Треба залишатися спокійним і не опускатися до рівня розлюченого співрозмовника.

  Якщо немає можливості блокувати контакт, пішовши від нього, потрібно стійко витримати  атаку.  Дивитися  прямо  в  очі,  тримаючи  голову  високо,  наводячи аргументовані докази. Однак  сперечатися не потрібно. У такому протистоянні важлива витримка і терпіння.

  Потрібно  навчитися  розпізнавати  почуття  агресії,  вміти  розуміти  його причину і боротися з нею. Якщо набратися терпіння і мудрості, можна успішно навчитися «гасити полум’я гніву» всередині себе.

   ЯК ПРИБОРКАТИ СВОЮ АГРЕСІЮ:

  1. Відійдіть. Іноді кращий  спосіб  перестати  відчувати  гнів  –  фізично  віддалитися  від джерела подразнення. Наприклад, ви стоїте в черзі. І відчуваєте, що ваші сусіди своєю поведінкою або розмовами викликають у вас мало не бажання вдарити їх! Вийдіть з черги – краще на свіже повітря. Це дасть можливість заспокоїтися.
  2. Змініть кут зору. Часто ми  відчуваємо  роздратування  в  процесі  спілкування  з  іншими людьми.  Коли  опонент  не  приймає  нашу  точку  зору,  стоїть  на  своєму  і  всі аргументи  скінчилися  –  ми  відчуваємо гнів.  Насправді,  ми  просто  відчуваємо слабкість,  і  це  нас  злить.  Подивіться  на  проблему  очима  іншої  людини. Забудьте  про  свої  аргументи.  Це  допоможе  вам  зрозуміти,  чому  бесіда будується на конфронтації. І, можливо, замість вибуху агресії ви прийдете до взаємної згоди.
  3. Зробіть вдих. Часом ми  не  можемо  просто  так  впоратися  з  гнівом.  Але  ми  можемо скористатися паузою. Для цього необхідно зробити кілька повільних глибоких вдихів. Видих повинен бути довшим за вдих. Спочатку повинна «видихнути» ключиця, потім плечі, грудна клітка, а в кінці – живіт. Скажіть про себе слова «я спокійний», «я розслаблений». Ще один заспокійливий метод – лічба від 100 до 1.
  4. Говоріть відкрито. Всі ми  любимо  залишати  на  потім  неприємні  розмови.  Не  робіть  цього. Говоріть тоді, коли необхідно. І не соромтеся своїх почуттів. Можете відкрито говорити про них – це вірний спосіб зменшити лють.
  5. Чисто чоловіче рішення. Перегляд футбольного  матчу  –  прекрасний  спосіб  позбутися  негативних емоцій. Психологи знають: коли людина дозволяє собі вдосталь покричати, їй стає спокійніше. Це природний вихід злості, що накопичилася.
  6. Візьміть гантелі. Вчені довели, що фізичні вправи здатні пом’якшити гнівний настрій. Гнів і агресія пов’язані з низьким рівнем серотоніну – гормоном радості. А будь-яке фізичне навантаження збільшує рівень цих заспокійливих хімічних речовин в нашому мозку.
  7. Поміняйте мінус на плюс. Перетворіть свій гнів у позитивну енергію! Зрештою, ця емоція дана нам природою не просто так. Лють додає фізичної сили. Коли відчуваєте, що рівень агресії досяг  критичного  рівня,  пропрасуйте  білизну,  переберіть  полиці  зі старими речами, займіться творчістю.
  8. Якщо не можете справитися зі своєю агресією самостійно, зверніться по допомогу до психолога. Це так само нормально, як  і  похід  до  стоматолога  або  терапевта.  Фахівець  допоможе визначити причини гніву – під час індивідуальних або групових занять. До речі, вправи в групі в даному випадку дуже ефективні.
  9. Частіше смійтеся. Позитивні емоції покращують не тільки настрій, але і фізичне і психічне здоров’я.
  10. Не піддавайтеся на провокації. Потрібно розвинути в  собі  таку  якість,  як  врівноваженість.                                                                                                            
• 

 Симптоми  кризи підліткового віку (12-13 років):

• Зниження продуктивної навчальної діяльності ( а також спроможністю нею займатися) навіть у тих сферах, де підліток обдарований ( часто це зумовлюється переходом від конкретного до логічного мислення).
• Негативізм. Підліток ніби відштовхується від оточуючих. Схильний до сварок, порушень дисципліни, у нього часто виникає внутрішнє занепокоєння, невдоволення, прагне самотності та самоізоляції.Нові умови розвитку підлітків зумовлюють нову соціальну ситуацію розвитку підлітків.
• Головним мотивом стає спілкування з однолітками. Це виявляється у часто повторюваному вислові підлітків: «Ми ходимо до школи не тільки вчитися, але й спілкуватися».Тому поступово провідною діяльністю цього віку стає інтимно-особистісне спілкування з однолітками (навчання залишається основним видом діяльності).
• Суттєво змінюються психологічні особливості навчання підлітків:
• підлітки обирають такі способи навчання, які роблять їх більш незалежними, більш дорослими в їх очах ;
• виникають нові мотиви учіння: прагнення влаштуватись у майбутньому , прагнення самоствердження і самовдосконалення, необхідність виконувати вимоги батьків;
• оцінка для підлітків є статусом, показником рівня знань, стимулом;
• підлітки активно випробовують свої сили в організація різних заходів, суспільно-політичне життя тощо.
• Мовлення підлітків розвивається за чотирма напрямками:
• 1)як засіб спілкування;
• 2)як спосіб набуття знань;
• 3)як інструмент  творення  та засіб вираження  емоційних станів і вольової  регуляції  поведінки;
• 4)як об'єкт вивчення
• Психологічні особливості спілкування і взаємин підлітків з дорослими характеризуються такими проявами:
• підлітки не погоджуються на нерівноправні стосунки, оскільки вони не відповідають їх уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги, довіри, самостійності, обмежують права дорослих і розширюють свої. Часто це призводить до невиконання розпоряджень дорослих, нехтування обов'язками, протесту;
• конфліктність виникає за умови, коли зміни в розвитку особистості підлітка випереджають корективи стосунків з дорослими;
• характер спілкування підлітків з дорослими істотно впливає на особливості самооцінки підлітків, їм потрібна довіра.Дорослі у соціальній ситуації розвитку підлітків виступають в якості значущих осіб. 
•    Але цей «п'єдестал» може зайняти будь-хто:
• масовий кумир (популярний співак або актор тощо),
• вчитель (у рольовій позиції дорослого друга), 
• батьки (якщо вчасно і правильно зреагували на кризу).
• Одна з основних проблем– відсутність бажання та інтересу дітей вчитися, отримувати знання. 
• Мотивація до навчання запрограмована в нас від природи: отримане знання або заволодіння новим вмінням винагороджується виплеском гормонів щастя. Навчання можна навіть перетворити в одержимість, тому дуже важлива правильне дозування стимуляції. Відсутність мотивації  до навчання часто веде до стійкої неуспішності та інтелектуальної пасивності. Неуспішність, в свою чергу, веде до відхилень у поведінці.
• Важливо, щоб батьки контролювали процес навчанном і враховували індивідуальні особливості дитини. 

Рекомендації для батьків щодо підвищення мотивації навчання учнів підліткового віку

1. Не заважайте підліткові вчитися самостійно.

2. Навчальна праця цікава тільки тоді, коли вона різноманітна. Не повторюйте вдома шкільну систему.

3. Будь-яка людина виконує діяльність із задоволенням тільки тоді, коли вона розуміє, для чого це потрібно. Підліток не знає, де йому можуть знадобитися знання з фізики, хімії, алгебри чи інших предметів? Покажіть ці області.

4. Купуйте цікаві книги, довідники по різним навчальним дисциплінам. Можливо, через інтерес до цих книг сформується інтерес до предмету в цілому. Підтримуйте допитливість своїм інтересом до відкриттів своєї дитини.

5. Не поспішайте полегшити працю підлітка (зробити за нього домашнє завдання, вимагати від вчителя скасувати який-небудь вид роботи). Але і не змушуйте дитину переробляти завдання, виконувати нудну монотонну роботу, заучувати додатково важкий та незрозумілий матеріал. Навчання повинно бути важким, але посильним.

6. Вселяйте в дитину впевненість, що у нього все неодмінно вийде. Розповідайте про те, які проблеми у навчанні виникали у вас в дитинстві.

7. Ні в якому разі не карайте дитину за невдачі у навчанні. Це сприяє зниженню мотивації.

8. Не заважайте дитині самовизначатися, розвиватися.

9. Батькам бажано відмовитися від акцентів, які пригнічують навчальну мотивацію і орієнтування підлітка на отримання оцінки (повинності, матеріальну винагороду, активне наполягання вчитися тільки на «10-12» і т.д.).

10. Пам’ятайте: якщо підліток проявляє небажання вчитися – це не примха, а крик про допомогу. Не лайте, а з’ясуйте причини такої поведінки.

Виражати згоду вам допоможуть такі фрази:

·         Це не викликає заперечень ( сумніву)…

·         Я готовий з цим погодитися…

·         Мені близькі ці думки…

·         Я поділяю ( підтримую) точку зору (думку)…

·         Я теж хотів це (про це) сказати…

·         Моя точка зору ( моя думка, моя позиція) повністю збігається…

·         Ніхто і не заперечує…

·         Можеш висловити свою думку?

Ви не образите іншого, якщо вираження своєї незгоди почнете зі слів:

·         Мені так не здається…

·         Я думаю інакше ( навпаки)…

·         У мене інша ( протилежна) точка зору…

·         Я дозволяю собі не погодитися з вами…

·         На жаль, не можу погодитися з вами…

·         Мені б хотілося висловити свою незгоду…

·         Я дотримуюсь іншої думки…

·         Можеш висловити свою думку?

1.    Важливою умовою того, щоб навчальний матеріал запам’ятовувався швидко й надовго, є інтерес та увага у процесі засвоєння та відтворення.

2.    Запам’ятовуються дуже важливі події. Усе, що пов’язане з радістю, сумом, гнівом, як правило, запам’ятовується краще, ніж те, до чого людина ставиться байдуже.

3.    Важливою умовою для міцного запам’ятовування є розуміння того, що потрібно засвоїти.

4.    Слід також поставити перед собою завдання – міцно й надовго засвоїти.

5.    Неабияке значення для засвоєння навчального матеріалу має поєднання запам’ятовування з діяльністю, що вимагає мислення, активності.

6.    Наявність знань із того навчального предмета, з якою засвоюється матеріал, також є сприятливою умовою для запам’ятовування, оскільки при цьому нове легше й ґрунтовніше, пов’язується з тим, що вже відомо.

7.    Необхідно усвідомити, що запам’ятовування – це робота, інколи нелегка, тому важливою умовою засвоєння навчального матеріалу є наполегливість, завзятість у роботі, вміння не кидати її, а домагатися цілковитого й міцного запам’ятовування. Це вольові риси, без яких неможлива серйозна розумова робота.

8.    Зрідка використовуйте мнемотехніку – штучні прийоми, що полегшують запам’ятовування.

1.    Привчайте себе працювати в найрізноманітніших умовах. Потрібно намагатися не помічати того, що заважає роботі.

2.    Систематично вправляйтесь в одночасному спостереженні кількох об’єктів. Робити це слід так, щоб загальне сприйняття кожного об’єкта зберігалось досить довго, і водночас увагу потрібно концентрувати на головному, виокремлюючи його з другорядного.

3.    Тренуйтеся в переключенні уваги. Ці тренування мають відбуватися за трьома напрямами:

-         Швидко переключати увагу з об’єкта на об’єкт;

-         Виокремлювати найважливіші об’єкти за рахунок другорядних;

-         Змінювати порядок переключення.

4.    Виробляйте в собі вольові риси, це сприяє розвитку стійкості уваги. Змушуйте себе зосереджуватися тоді, коли робити цього не хочеться. Частіше дотримуйтесь принципу «потрібно», а не «хочу». Починайте роботу з важкого й нецікавого, намагайтесь виконувати ті справи, які хочеться відкласти на потім. Чергуйте легкі й важкі справи, цікаві й нецікаві.

1.    Розвивати мислення  - означає насичувати свій розум знаннями. Джерела знань можуть бути найрізноманітнішими: школа, книжка, заняття в гуртках тощо.

2.    Розум визначає єдність знань і дії. Неможливо набути знань без зусиль думки, без розумової праці.

3.    Ставте перед собою різні запитання, адже мислення починається із запитування. Запитання «Чому?» та «Як» підштовхнули людство до більшості відкриттів. Тому вчіться ставити запитання до кожної події, явища, з яким стикаєтесь.

4.    Здатність помічати у предметі або явищі кілька найбільш явних

ознак – загальна властивість розуму. Це вміння бачити можна тренувати в іграх на кмітливість, у розв’язанні різноманітних логічних задач, головоломок.

5.    Виконуйте завдання на порівняння.

6.    Мислення і мовлення – нерозривні, тому для розвитку мислення можна використати й такий прийом: те, що не до кінця розумієте самі, спробуйте переказати іншому.

7.    Активно використовуйте письмову мову (написання твору, ведення особистого щоденника), оскільки це сприяє розвитку мислення.

8.    Практикуйте вільний виклад прочитаного друзям і близьким, беріть участь у дискусіях. Розв’язуйте нестандартні задачі.

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

 5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

6. Між уроками роби перерви.

7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці).

9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.

10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал.

11. Складай план усної відповіді.

12. Перевіряй себе.

1. Пам'ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм - постійна зайнятість.

2. Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.

3. Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисніше й безпечніше зайнятися самовихованням.

 Пам'ятай: кожна людина - така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.

4. Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства.

5. Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм - джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам'ятай, що «рана заживає поступово». Не через дрібниці.

6. Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам'ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.

7. Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях своєї життєдіяльності.

8. Будь толерантною особистістю.

Толерантність ( від лат. Tolerans - терплячий) - терпимість до чужих думок і вірувань.

Перед початком уроку:

•  Готуйтеся!

•  Ретельно вивчайте матеріал.

•  Не бійтеся наближення тестування, контрольної роботи, підсумкової атестації.

• Сприймайте це як можливість показати обширність своїх знань і отримати винагороду за виконану вами роботу.

•  Потрібно добре виспатися в ніч перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

•  Відведіть собі час із запасом, особливо для справ, які треба виконати перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією і приходьте на урок незадовго до початку.

•  Розслабтеся перед тестом, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

•  Не прагніть повторити весь матеріал в останню хвилину.

•  Не приходьте на урок з порожнім шлунком.

•  Візьміть цукерку або що-небудь інше, щоб не думати про тест, контрольну роботу, підсумкову атестацію,  не хвилюйтеся.

Під час уроку:

•  Уважно прочитайте завдання.

•  Розподіліть час на виконання завдання.

•  Сядьте зручно.

• Якщо ви не знаєте відповіді, пропустіть це питання і приступайте до наступного.

•  Не панікуйте, коли всі починають здавати свої роботи. Ті, хто першим виконав завдання, не отримають за це додаткових балів.

1. Вчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок наказує виробляти гормони стресу на будь-який подразник, що загрожує нашому спокою.

2. Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему.

3. Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам вдається впоратися із хвилюванням.

4. Живіть активно. По-перше, активні рухи не дають накопичуватися адреналіну, по­-друге, відволікають від негативних думок: «Я не знаю», «Я не впевнений у своїх здібностях» тощо.

5. Стежте за пульсом - його оптимальна частота розраховується за формулою: 180 мінус ваш вік.

1.     Кожен сам обирає свою професію і сам має помилятися та вчитися на своїх помилках.

2.     До порад треба прислуховуватися, а приймати рішення та діяти – самостійно.

3.     Усвідомте цінність вашого вибору (для себе і для суспільства), вивчайте професію і все, що з нею пов’язане.

4.     Зорієнуйтесь у конкретній соціально-економічній ситуації (потрібність, престижність).

5.     Промовляючи «Я хочу», знайте, що ви можете, і що потрібно за поточних обставин.

6.     Окресліть майбутню професію, мету (мрію), співставте її з іншими  життєвими цілями (особистісними, сімейними, суспільними).

7.     Побудуйте для себе систему найближчих і подальших перспектив як етапів руху до мети.

8.     Не бійтеся пошуку, ризику, сміливо виправляйте помилки, повертайтеся з неправильно обраного шляху.

9.     Обирати потрібно професію, пов’язаний із нею стиль життя та вид діяльності, який вам підходить.

10.                       Майте резервний варіант на випадок невдачі.

11.                       Усвідомте труднощі (зовнішні та внутрішні на шляху до мети).

12.                       Сплануйте шляхи та засоби подолання труднощів.

13.                       Для наближення до мрії потрібно багато працювати, читати, думати.

14.                       Починайте практичну реалізацію плану з найменшого щоденного рефлексивного аналізу свого життя.