Чорнобиль…Чорний біль нашої землі
26 квіт. 2024
У житті мешканців нашої громади, як і всіх українців, Чорнобиль є незагоєною раною. Чимало наших земляків ціною свого життя і здоров’я, під великими дозами опромінення зупинили невидимого і дуже підступного ворога – радіацію. Пройшло 38 років від тієї страшної трагедії, яка сталася 26 квітня 1986 року. Вибухнув 4 реактор Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС). Особливо небезпечну і важку роботу довелося виконувати ліквідаторам, щоб знизити рівень радіації. Вони зробили великий подвиг за сім місяців після аварії, забрали тони радіоактивного сміття і ґрунту, деактивували гектари площі зсередини і кругом реактора, знизивши радіоактивний фон в десятки і сотні раз.
"Одним з таких ліквідаторів був мій дідусь, Гапак Іван Іванович, - розповідає п'ятикласник Роман Ганусин, - який народився 9 вересня 1948 року у селі Туриця, Перечинського району. Працював в обленерго. Брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де працював трактористом. Робота полягала в утилізації радіоактивних забруднених відходів. Дуже важка праця, нестерпна жара, більш як 30 градусів. Видавали марлеві пов’язки і респіратори, але ними ніхто не користувався, бо не було чим дихати. Радіація дала ускладнення на стан здоровя - проблеми з легенями, серцем. Помер 24 січня 2000 року від променевої хвороби."
Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю. Священна пам'ять, про всенародний подвиг ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках...
Про Чорнобиль не говорять у минулому часі... Бути обізнаним, вшановувати пам’ять жертв радіаційних аварій та катастроф — це настанови сьогодення.
https://www.facebook.com/groups/403696630719783/posts/1078317856590987/